Ви зараз тут: Головна > Обряди та звичаї > Сварицевицьке весілля > Другий день весілля
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Другий день весілля Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
Субота, 26 травня 2012, 14:22

Другий день весілля називають перезвом (перезвою).

Перше, що повинна молода дружина зробити в домі чоловіка – підмести. Але все не так просто. Їй нелегко підмести і прибрати сміття, тому що гості, переважно діти, всіляко заважають, розкидаючи сміття по хаті. За звичаєм молода повинна відкупитися, задобрити гостей.

Йдучи в дім чоловіка, вона повинна мати при собі одяг, щоб переодягнутися і допомагати готуватися до приходу гостей, адже негоже сидіти молодій без роботи. Повинна мати і рушник, яким вранці буде витиратися аби не витиратися рушником свекрів.

altЗранку родичі і дружби молодого переодягаються і з піснями та жартами об’їжджають родичів молодої. Цей обряд називають «ходінням у цигани». Вони веселяться по різному: і гадають, і ворожать, можуть і що-небудь вкрасти. Ходять в цигани з гармошкою, щоб їм весело було. Їздять по селу співаючи. Від кожного з родичів «цигани» мають щось принести для молодих. Це може бути курка, півень, кролик, а може бути щось із домашнього вжитку: ложка, миска, черпак, кошик й т. д. Перед тим, як віддати все це молодим, курку прикрашають намистом.

За звичаєм , в цей час дружки нареченої несуть молодій «снідання». Вважається, що молоду зранку в свекрухи ніхто не кормить, тож кружки несуть їй поїсти.  

Цей обряд проходить в жартівливому тоні. Родичі молодого запрошують гостей до столу, на якому стоять тарілки з сирою квасолею, обрізаними качанами капусти, сирими буряками, замість виделок покладені на стіл дерев’яні палички-рогачі, замість серветок лопухи.

altПідкреслюючи цим, яка молода невістка господиня, що вона наготувала для своїх гостей. Співають таку пісню:

А де ж наша перепілочка,
Що з нами пила і їла,
Од нас полетіла.
Іваночка сади цвітуть,
Там вона сіла-впала,
Та й нас запрохала.

Під керівництвом хресної матері молодої, дружки з найближчими родичами жінками мають ще один обов’язок. Вони приносять із собою придане молодої: молодому вишиту сорочку, вишиті рушники, скатерть, простирадла, наволочки, картини, до печі занавіски, на кілок полотняного рушника. Вишиту сорочку вдівають на молодого, вишитий рушник чіпляють на ікони в світлиці, скатерть застеляють на стіл. Обов’язковим є задобрення печі, щоб прийняла нову господиню в дім. Якщо першого дня молода закидає за коминок буханець хліба, то зараз чіпляють нові занавіски, а біля печі на кілок вішають полотняного рушника. Вишивки вивішують на видному місці, щоб бачили що молода господиня не білоручка. Після цих дійств гості йдуть до дому молодої, а дівка остається готувати перезов.

altДалі, десь уже після обіду молодий в шапці, до якої причеплена червона стрічка, йшов до матері молодої по гостей, тобто по перезов. Йдучи дорогою співали пісень.

А де наший любий зять дівся,
Чи в клоче ввертився,
Чи на сіножаті косить,
Чого пірізвян не просить.
*    *    *
Ой, приходить мати
До свого дитяти.
Та й приносить голку,
Ще й клубочок шовку.
Нема мати коли шити,
Вишивати.
Тре товкти, молотити,
Ще й свиням давати.
Хатоньку замести,
Водиці принести.
Водиці принести,
В печі затопити,
Свекрухи вгодити.
*    *    *
Ой, ходила дівка по новії хати,
Питала матьонки, як свекруху звати.
Зови донечко, як ти мене звала,
Да й буде тобі від людей славка.

Прийшовши на подвір’я до молодого співають вже такі жартівливі пісні:

Ми в тебе сваточку вчора не були.
Ми твоєї горілочки не пили,
А тепер, сватоньку, просіте нас.
Банками горілочку носіте,
Ой не так банками, як відром,
Переверни бочечку догори дном.
*    *    *
А наш сват ізлякався,
Та й під лаву сховався.
З-під лави виглядає,
Що великий перезов має.

Коли приходять гості-перезов, молода, уже обов’язково в хустці, виходить на подвір’я, кланяється всім, цілує батька, матір, братів, сестер і запрошує в дім. Але і тут «цигани» не проминуть пожартувати. Перемажуться сажею, переодягнуться, а хтось з них обов’язково переодягається в молоду, і перед тим як справжня молода вийде, виходять і хочуть підманути батьків. Батьки псевдомолоду не приймають, і тоді до перезва виходить справжня молода.

Гостей садовлять за стіл, а молоде подружжя не сідає, вони ходять припрошують. Молода лише пізніше, обов’язково з фартухом має сісти край столу біля матері. Ну, а коли вона сяде, то гості молодої передають їй у фартух гроші. А сидячи за столом співають:

Ой, вгнулися лавки,
Як сіли перезванки,
А ще дужче вгнуться,
Як водки нап’ються.

Чи не найважливішим з усіх весільних обрядів і вінцем весілля є поділ весільного короваю. Перед тим, як поділити коровай, треба молоду «розкрити». Цей обряд є продовженням обряду здаровування. Хресний батько молодої забирає в неї скривальщину, вішає на кілок і знову три рази обводить нею попід стіною поза гостями. Після цього скривальщину вішали на шию свекрусі, а та в свою чергу ставала на стілець і співала:

Да невістко моя жадана
Не рочок, не два жадала.
Дяку богу за невісточку.
Я ж не буду діла робити
Оно хатоньку мести,
Та й порядочок вести.
Ой, чого ж я висока,
Ой, чого ж я широка,
Ой, чого ж я така стала
Бо невісточку діждала.
Туда сюда невісточку пошлю,
А сама сім раз піду.

Потім мати молодої співаючи просить:

Моя свашенько, моя пташенько, просю Вас,
Ой, щоб не було меї донечки кривди у вас,
Щоб не ходила темної ночі під вікном,
Щоб не втирала дрібних слізочок рукавом.
Щоб не робила із ліщиноньки хатоньки,
Щоб не шукала по сусідочках матінки,
Бо з ліщиноньки да й холодная хатонька,
Бо сусідонька да не рідная матінка.
А свекруха відповідає:
Буду бити лозою,
Щоб була господинею.
Буду бити нагайкою,
Щоб була хазяйкою.

Після цього приступають до поділу короваю. Хто буде ділити коровай визначає мати нареченого, зазвичай це хресний батько молодого і хтось з ближніх родичів. Коровай заносять в хату, три рази піднімають високо вгору і ставлять в кінці столу. Далі впівали:

Просимо да на дар Божий.
Просимо да на дар Божий.
Тому свату господар гожий
Господиня як калина,
А діточки як квіточки.
*    *    *
Ой, нагнівався наш коровай,
В коморі стояв.
Самі п’єте, та гуляєте,
Да про мене не дбаєте.
*    *    *
Ой, поможи нам Боже,
Своє діло зробити,
Дай коровая розділити.
*    *    *
Старший дружок коровай ріже,
А з носа сопель лізе.
Дайте полотнище,
Витерти соплище.

За стіл біля короваю сідають молоді і хресна мати молодого. Тим хто має ділити коровай, на пояс пов’язують рушники, які принесла молода, і миють руки горілкою. Середину короваю з шишкою дають молодим. Кажуть, що молодим свого короваю куштувати не можна. Далі коровай ділять батькам молодої, батькам молодого, хресним, братам, сестрам молодого і молодої, а вже потім роздають всім решту гостям. Отримавши коровай, гості крім грошей, дарують поросят,курей, гусей, зерно. Бажають щастя, здоров’я, а головне – взаємоповаги і любові.

Отримавши коровай гості розходяться по домівках. Весілля закінчується.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити