Ви зараз тут: Головна > Обряди та звичаї > Звідки, ти Кусте? > Куст і сучасність
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Куст і сучасність Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
Субота, 26 травня 2012, 13:46

altУ наш час «Водіння Куста» в Сварицевичах – це грандіозне свято. На перший день Трійці опівдні жителі села та гості, які приїжджають подивитися на давній обряд з різних регіонів України та інших держав, збираються в парку біля кафе «Хвиля» . Тут проводиться цікава концертна програма, в якій обов’язково беруть участь кустові гурти. Серед них обираються найкращі у виконанні обрядових пісень.

Скрізь панує святковий настрій.

Дуже часто кращі гурти запрошують до інших міст для участі у концертах, присвячених народній творчості. Були наші кістянки й у Чернівцях на фестивалі «Червона рута» й у Києві.

Своєю неповторністю обряд  викликає велике захоплення у слухачів. Тому про нього було зроблено документальний  фільм.  Який жителі України могли бачити по телеканалу УТ-1.  Слід відмітити були члени експедиційної групи з передачі «Клуб мандрівників». Згодом більша частина Європи мала   можливість побачити по телебаченню наш древлянський обряд.

altМожна сміливо твердити: сучасність Куста не забде. Гості села завжди звертають увагу на своєрідність мови та звичаїв сварицевичан. Що вже ж говорити про дослідників-етнографів, котрі своїм кмітливим оком зразу вловлюють незвичайність нашого села і його жителів.

Ось як описує свої враження етнограф Богдан Столярчук:»Якось мені пощастило побувати у Сварицевичах у товаристві рівненських записувачів і дослідників поліського фольклору Степана Шевчука, Раїси Терешко, Сергія Левчука. День видався сонячний, теплий. Уранці в селі було тихо, але ось-ось мало початися водіння кустів (їх, кажуть, сьогодні буде сім-вісім, але колись бувало й більше).

Степан Іванович розмовляє з 85-річним колгоспником ветераном Галушком Євнухом  Олексійовичем, який виявився неабияким знавцем народних звичаїв, і розповідає: «То найбільше свято, коли все вшановують у клен, лепех, бо так велося од роду до роду. Тоді вдягали дівчину. На голову брали декілька вінків з квітів, обмайовували її зеленню. Старі жінки, як водили Куст, то зелень брали за пояс. Старі жінки співали, щоб частували. А молоді, щоб водилося, плодилося…. Кожному Кусту відкривали двері, щоб був урожай. Достаток… Дівчата сплітали віночки з живих червоних, жовтих, синіх, білих польових і лісових  квітів. Складали зелень з Куста і вінки за селом, найчастіше в полі (житі). До хати зелень з Куста не несли. Дівчата після Куста гуляли, наймали троїсту музику».

Бачимо на одному з дворів біля входу в хату заяскравіла вервечка дівчаток. Усі в святковому одязі – білі вишиті з льону сорочки, літники, підперезані червоною крайкою чи поясом. На Кусту, а ним сьогодні Наталя Кучик, круглий віночок, за поясом – кленові гілочки…

altВраження надзвичайно поетичне, особливо. Коли дівчата заспівали кустових пісень:

Ой ти, хлопець, а я дівонька красна,
Ой ти їхав, а я волики пасла.
Ой пасла я воли призеленій діброві
Дай упав туман на мої чорні брови…

і барвисті гурточки йшли від двору до двору, і їх гостинно, радістю    зустрічали господарі.

Ой, ми дули й у великому лісі
Нарадили Куста із зельоного кльону.
 Нарадили Куста із зельоного кльон
Вийди , господаре, із нового покою…

 І все було так невимушено, так душевно: «Наш Куст даром зілля не носить», «Дорогі гості, хати меї не минайте…»

Після того як кустові гурти обійшли двори, жителі села зібралися на місцевому стадіоні, оглядаючи виставку творів та виробів своїх народних умільців – рушники, простирадла, сорочки, килими, намітки, салфетки.. А через деякий час тут відбувся конкурс на краще виконання кустових пісень. У творче змагання включилися сім фольклорних груп. Односельці з великим інтересом слухали своїх співачок.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити