Ви зараз тут: Головна > Обряди та звичаї > Звідки, ти Кусте? > Дослідження «Куста» ентогрофами
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Дослідження «Куста» ентогрофами Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
П'ятниця, 25 травня 2012, 15:25

Виявлені фольклорноетнографічвй пам'ятки дозволяють закріпитидумку про село як прадавній поліський осередок. У ньому криється чимало таємничого ще з часів дохристиянської та язичницьких культур. Саме тут особливих прирсдшх умовах лісистої місцевості зберігаються традицй праслов'янської та слов'янської, як духовної, так і матеріальної культури. Це підтверджується в топонімах  Гора. Поле, Политок, Свинка, Коростинь, Царський явір, а також у назвах навколишніх сіл Зелень. Дубрівськ. Замороченя (нині Лісове), Золоте. Найпопулярніїш тут прізвища: Холодьки, Полюховичі. Крупки. Чудіновичі, Остаповичі. Розкриваються релікти села і в люнарних, солярних знакахоберегах на фронтонах, екстер'єрах будівель. Особливий пожвавивше тут до деревини дуба, сосни, берези, клена. З деревиною поліщуки обходяться ощадливо і дбайливо. На могилках найперше ставили не хрест, а клали наруби (довгу колодку) вздовж насипаної гірки. Пізніше в головах могили садили сосну, яку обвивали повивалом (наміткою), запаскою. Були тут і наруби у формі могили, які обсаджували барвінкам. Пізніше могили увінчували хрестом. У час атеїзму за вказівкою  ідеологічних організацій вели боротьбу з сільськими традиціями і руйнували реліктову архітектуру, змушували місцеву школу нищити пам'ятки могилок, як старовинну патріархальщину. Розібрали розбомбовану фашистами церкву.  Незвичайна доля склалася з дохристиянськими культурними традиціями.

Славу селу найперше принесло збереявене гуртове пісенне виконавство. Першу інформацію про «дивне» виконання (кустових) пісень подав до обласного будинку народної творчості колишній директор Дубровицького районного будинку культурвт Петро Степанюк. Довідавшись про унікальний спів у селі Сварицевичі, збирачка фольклору, директор будинку народної творчості Світлана Кітова розгорнула вивчення давніх традицій і при допомозі       Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського АН УРСР встановила, що це пам'ятка слов'янського обряду «водіння Куста». Світлана Кітова вперше опублікувала наукову статтю про цей унікальний осередок в журналі «Народна творчість та етнографія» (1972, №3, С.6773). Розшифровки мелодій до публікації здійснив колишній керівник народного хору Палацу культури текстильників Рівненського льонокомбінату Іван Корсюк. Фотозйомки реліктового обряду проводив методист обласного будинку народної творчості Борис Маркар'ян.

Дослідження про давній слов'янський обряд Світлана Кітова включила до дисертації. «Традиційна й сучасна поезія веснянолітніх календарних обрядів Волинського Полісся» (К., 1976). Вона розглядала специфіку кустової поезії, збереження в обряді різних елементів аграрних культів, звернула увагу на локальну особливість, характерні риси  реліктового явища як для українського, так і білоруського народів. Пізніше проритуальний одяг, пісні до Куста С.А.Кітова інформувала на наукових конференціях у Москві, Києві, Львові та Рівному.

У 19781979 рр. під керівництвом С.А.Кітової студентська група філологічного факультету Рівненського державного педінституту інсценізувала обряд на заключномуконцерті учасників обласного конкурсу фольклорних колективів (м.Рівне).

У 1980 р. під час фольклорної практики студенти філологи місцевого педінституту (наукове керівництво здійснювали кандидат філологічних наук, доцент ЛюдмилаБондаренко, а також на той час завідуючий відділом фольклору обласного науковометодичного центру народної творчості і культурноосвітньої роботи Степан Шевчук)зробили записи кустових пісень від родини Чудіновичів у селі Сварицевичі. Тексти їх передані в кабінет української літератури педінституту.

19821987 роки. Побутування Куста на Рівненщині вивчає і здійснює спостереження над іншими фольклорноетнографічними явищами села Сварицевичі завідувач відділом обласного науковометодичного центру народної творчості Степан Шевчук. Неодноразово  йому допомагали в цій справі активісти секції пам'яток фольклору, етнографії Сергій  Лейчук, Раїса Терешко. Нотації мелодій пісень здійснював старший викладач Інституту культури Василь Павлюк (нині доцент кафедри музичного фольклору, заслужений працівник освіти України).

Відомості про Куст на Рівненщині записували члени експедицій Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського під керівництвом доктора філологічних наук Романа Кирчіва. студенти Московської, Мінської консерваторій. Московського, Мінського, Львівського університетів, завідуюча сектором Полісся Музею народної архітектури та побуту України Лідія Орел.

У 1987 р. встановлені цікаві відомості про побутування древнього обряду і в селі Старі Коні Зарічненського району. Виконавиця місцевих пісень з цього осередку Данія Чикун проілюструвала  давні пісенні пам'ятки на республіканському фольклорному радіоконкурсі «Золоті ключі» і стала   його лауреатом. Фольклорна комісія Спілки композиторів в Москві влаштувала зустріч з цікавою  виконавицею Рівненщини в консерваторії ім.П.І.Чайковського і здійснила запис кустових  пісень  на стереоплатівку, яка вийшла масовим тиражем.

Працівник Волинського обласного краєзнавчого музею Олексій Ошуркевич усно інформував, що сліди побутування Куста віднайдено ним і на Волині (північні райони). Зібрані матеріали дозволяють сказати, що найповніше обряд «водіння (ходіння) Куста» зберігся в селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Про це засвідчують фольклорні записи заслуженого працівника культури України, художнього керівника дитячого гурту Рівненського Палацу дітей і молоді Віктора Ковальчука [1, 4].

Чимало уваги селу виявив фольклорист, письменник Василь Скуратівський. Зібрані ним спостереження увійшли до ряду публікацій, а найповніше до книги «Український календар» [8. СІ 19133]. За його висновками, Сварицевичі «реліктове село і його мешканці не лише тримають у пам'яті, але й користуються в повсякденні давньою обрядовістю .... а відтак поліський осередок заслуговує на статус фольклорноетнографічного, а можливо, навіть міжнародного значення, адже йдеться про загальнослов'янську пам'ятку» [8. 33]. Так, село знамените багатьма оригінальними жанрами веснянок, купальських, петрівчаних пісень, колядками, щедрівками, весільними піснями, плачамиголосіннями. Фольклористи, етнологи, лінгвісти, оцічи пісенновокальне виконавство, стверджують, що спадщина цього села допоможе об'єктивно вивчити етногенез слов'ян, а найбільше українців. Цій меті вислужилася десятилітня діяльність доцента кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв Рівненсьдержавного гуманітарного університету Раїси н. її перші фольклористичні набутки започатковалися з утвердження поліських пісень.


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити