Ви зараз тут: Головна > Обряди та звичаї > Звідки, ти Кусте? > Таїнство куста
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Таїнство куста Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
П'ятниця, 25 травня 2012, 15:13

altОбряд „Водіння Куста" має тисячолітню історію й сягає своїм походженням у дохристиянську епоху. Ймовірно, що «наші предки язичники пошановували Куст»[2:с.99] поряд з іншими язичницькими божествами. „Про це свідчать вже перші згадки про обряд. - як пише у своїй статті Віктор Ковальчук. - у Софіївському першому літописі" 1145 року: „ Ни покланися Кусту; ни идоламь еге" [2:с.99] . Це був період боротьби християнства з „поганськими звичаями". „ Іпатіївський літопис" 1150року знову вказує на те, що невірні, - „водяще около Куста и поклонящиеся им"»[2:с.100]  Тим більше дивовижним є те, що й донині обряд цей локально побутує на Поліссі.

Випливає запитання: яким чином пощастило вберегтися на Україні цьому унікальному явищу? Щоб дати ствердну відповідь варто бодай коротко згадати історію села. Перша писемна згадка про Сварицевичі датується 1450 роком. Небагато знайдеться сіл з такими історичними посвідками. Розташоване село в найглухішом) відрозі Дубровицького району, що неподалік від білоруського пограниччя. Складний географічний    рельєф, болотиста    місцевість, ліси, бездоріжжя - дещо зменшило згубність революційних процесів.

 Саме ці обставини - певна законсервованість села й допомогла зберегли в первозданності осередок з давньою духовною культурою наших пращурів.

„Водіння Куста" - один з найцікавіших обрядів у селі Сварицевичі. Обряд, в якому брали участь лише дівчата та жінки тривав три дні. Започатковували його наймолодші дівчата, потім „ водили Куста" літні жінки.

Перед тим, як почати дійство, гурт збирався у лісі й вибирав з-поміж себе найвродливішу дівчину або жінку, яку й називали „Кустом" або „Кустянкою". Її пишно заквітчували у зелене вбрання. Для дівчаток, скажімо, плели з лепеху ( аїру) спеціальну спідничку, котру підперізували кольоровою крайкою й чіпляли до неї різноманітні квіти та гілки з листям. Голову прикрашали кількома віночками з квітів та листям клену. 

altТакий пишний одяг, що нагадує живий кущ потрібен для того, щоб господар, до якого приходили віншувати чи зустрічні люди не впізнали б односельцю. Решта учасниць одягались у святковий одяг. В селі таких ватаг набиралось до десятка, а то й більше. Після цього обрядовий гурт вирушав до села з піснями. Кожен куток села, як правило, організовував свого „Куста" Підійшовши до оселі, кустяни заспівували:

Куст з Кустом,
А жито з ростом.
Щоб вам жито родилося,
І в коморі плодилося!

Назустріч їм виходили з хати господарі, тримаючи на вишитому рушникові хліб, сіль та узвар. Отримавши згоду, гурт заспівував одну з обрядових пісень, неодмінно починаючи з ритуальної „Ой, ми були м у великому лісі":

Ой, ми дули й у великому лісі
Нарадили Куста із зельоного кльону.
Нарадили Куста із зельоного кльону,
Вийди, господаре, із нового покоя.
Вийди, господаре, із нового покоя.
Винесь Кусту хоч да пуд золотого.
Вашахатастоїтьпридорозі,
Нарадили Куста із білої бірюзи.
А в нашого Куста та й ніжки невеличкі.
Треба йому, треба панчішки й черевички.
Наший Куст поїде да до батичка в гості.
Треба йому, треба черевички на помості.
А наш Куст даром зілля не носить -
До того заходить, да хто добре запросить.
 Ой. ми водим Куста та й од хати до хати.
  Щоб жили всі люди і щасливо й багато
  Ой, а в гетій хаті то хазяїн хороший,
 Ми прийшли й у Куста, а він винесе гроші

alt Якщо у дворі господаря є дівчина, то їй дарувалась ще одна пісня:

Коло Куста да сочевиця густа,
А коло бору да травиця шовкова.
Хто ж тую сочевицю покосить,
Той мене од батюхни попросить.
Хто тую травиця пожне,
Той мене од батюхни возьме.

Після малих кістянок ходять дівчата, що на виданні. У їх співах більше згадок про дівочу долю, парубка.

Зацвіла в городі рожа,
В нашім дворі господиня хороша.
Не пошкодує нашому Кусту гроша.
Просимо, господине, наш Куст обдарити,
А свій дім звеселити.

Тут же дівчата переходять до іншої, більш   жартівливої:

Надворі да холодна роса,
Не ходи, моя мила боса,
Коли ж тобі мій миленький жаль,
Купи черевички, як жар.
Куплю ж тобі, милая, і троє
Будем ходити по водицю обоє,
Куплю тобі, моя мила, панчішки, черевички,
Да на твої білі ніжки.
Одна пара - по водицю ходити,
Друга пара - в хаті діло робити,
Третя пара-до церкви ходити.

Дівчатам господар міг винести на обдарування з грішми й морс чи квас Неодмінно складалися всім побажання швидко сподобатися парубками і вийти заміж.

Після обіду в давнину ходили з Кустом й статні жінки. їх пісні були більш жартівливі, але неодмінно розпочиналися з ритуальної "Ой, ми були у великому лісі". Від неї переходили до іншої

Пойду я до броду по воду:          
- Перевозчику, перевези до роду.
- Клич, не  клич, дівчинонько, стоя,                       
Одреклася годинонька твоя.
Широка ріка береги позаймала,
Скрізь село йшла - годинонька м не не пізнала,
А тим не взнала, пізнала, що головонька сива,
Чи тим не взнала, що доля не щастила?
Не тим не взнала, що головонька сива,
що доля не щастил

Дуже часто дорослі кустянки співали ще таких пісень:

altСвятая Тройца, Пресвятая Богородице,
Посіяла льон-льон да нихай зародиц(а).
Посіяла льон-льон при зеленій дуброві,
Й нихай зародица да для меї чорнобров(ої),
Посіяла льон-льон при глибокій криниці,
Нихай зародица да для меї й одиниц(и).
Посіяла льон-льон при холодній росі,
Й нихай зародица да для меї жовтокос(ої)
Ой , дай , Боже , за рік Куста діждади,
Підемо до лісу того Куста вбирати,
Підемо до лісу того Куста вбирати ,
Ой , у тому лісі да всілякії квіти ,
И убирають Куста да й маленькії діти.
Ой вони приходять да із лісу додому ,
Да й поздоровляють з Кустом в кожному дому ,
Да й поздоровляють з Кустом в кожному д
Ой , піду я дай у чистеє поле ,
Ой , там же мій братко да пшениченьку ор(е)
Ой , кидай , браток да пшеницю горати,
Да підемо , братцю , мого щастя шукати.
Ой , не підемо , сестриченько тепер,
Да поїдемо із неділеньки -*в четвер,
Ішли ми в дорогу ,да ішли долиною ,
Пливло моє щастя да бистрою ж водо(ю).
Пливло моє щастя да бистою водою ,
Стало моє щастя шовковою травой (у)
Ой , як я стала своє щасте ловити,
Стало моє щасте ізо мною говорит(и).
Ой нащо ти щасте да на воду пустила,
Бо ти осталася й ув роду нещаслив(а).
Без родоньку зросла , а без щастя вродилася,
Ой , Боже, мій , Боже , за кого я судилас(я).

Ой , ти, зозуленько , ти рабенькая пташко ,
Ой , не куй раненько – бо на серденьку важк(о).
Ой, як жеж да рабе не куват(и).
Гудувала дітки нема ким замишлят(и).
А хто побрав зозулині діти ,
Ой , дай йому , Боже , да три літи хворіт(и).
А хто буде да їми замишляти,
Ой , дай йому , Боже , да три літи лежат(и).
Ой , ти наша мамко да ни журиса нами ,
Поростуть крилечка - полинемо ми сам (и).
Обминемо ліса , широкеє поле ,
Бо піженька да й у ніженьку коле.

altГосподарі віддаровували смачним доморобним печивом чи   грішми.При цьому вважалося . що чим більше одвідує ту чи іншу родину співанок, тим щедрішими будуть статки в господарстві. а відтак їх завжди чекали з нетерпінням; коли ж з якихось причин одну з осель обминали , то це вважалось великою образою для її господарів . бо як казали в таких випадки " Кого Куст минає , той щастя не має".

Залишаючи оселю , кустяни в поетичній формі бажали здоровя і статок в родині, зичили дощу на ниву, щедрого врожаю та багатого приплоду в господарстві:

« Щоб Вам коні водились і овечки плодились - будьте з Кустом здорові ".
" Водимо Куста, щоб другого року діждати і поспівати "...
«Водимо Куста, щоб сочевиченька
Закінчивши водити Куста , гурт йшов на леваду чи до річки , приспівуючи:       
Ми водили Куста од хати до хати ,
Щоб були всі люди щасливі й багаті ?

Натомість кожна з учасниць знімала з ведучої гілочку чи квітку й кидала приказуючи : " Це на врожай і статки ! ". Цим дійством , власне ,   й завершувався обряд.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити