Ви зараз тут: Головна > Обряди та звичаї > Звідки, ти Кусте? > Вступ
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Вступ Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
П'ятниця, 25 травня 2012, 15:02

Що глибше занурюємося в історію нашого народу, то більше переконуємося - знаємо ми її поверхнево, ковзаємо по слизьких пагорбах, хоч основний пласт духовної культури залишається майже невідомим. У похапках, ми ледве не перетворились на осіб, що не знають свого роду-племені. Адже людина без історичної пам'яті уподібнюється до дерева, котре силоміць висмикнули з правічного ґрунту. Скільки вже таких дерев-людей розвелося у нас за останні десятиріччя. Спробуйте в молодшого покоління запитати, хто з них знає бодай одну весільну пісню чи колядку, купальську або зажинкову, відрізнити веснянку від щедрівки? Саме тому ми повинні не забувати про духовність свого народу, а вивчати її та шанувати.

Дослідження обряду «Водіння Куста» - це не тільки клопітка робота, але і надзвичайно цікава, бо досліджуючи спадок свого народу, не перестаєш дивуватися багатством святкових звичаїв, обрядів, традицій, а особливо тих, що зародились ще в дохристиянську епоху.

Дослідження даної теми є досить актуальною проблемою, наукової та практичної точки зору. По-перше, вивчення дохристиянських обрядів української бо Полісся сприяє розвитку та збагаченню етнографічної науки. По-друге, дане дослідження - це невід'ємна частина дослідження свят річного циклу на Україні. По-третє, кожне невеличке дослідження українських свят, обрядів, традицій сприяє поверненню до свого грунту. І нарешті, цей неоціненний скарб - нашу культуру, ми  повинні належним чином вивчивши, старанно зберігши, передати нашим нащадкам, не згубивши жодної перлинки. Недаремно ж існує повір'я: Той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для історії.

В різні часи по-різному звертається увага на дослідження обряду  Водіння Куста". Ось як про це пише В.Скуратівський у книзі „Покуть": „Цьому обрядові на  відміну від інших, вельми не пощастило. Навіть у минулому столітті, коли етнографічні дослідження досягли найвищого розвою, жоден з тодішніх вчених не подав більш-менш обгрунтованого опису, оскільки, як стверджується в літературі обряд цей „уже не побутував". Дослідники обмежувалися невеликими добірками пісень та фрагментарними оповідками"[4:с.158].

Уперше в повоєнний час описала кустову обрядовість рівненська фольклористка Світлана Кітова в журналі „Народна творчість та етнографія" за 1972 рік. Вона оповістила читачів про те, що на Поліссі и досі зберися давній язичницький обряд. Але  дана фольклористична розвідка з огляду на відомі нам обставини не набула широкого розголосу в українському народознавстві.

Аналізуючи   той   наявний   арсенал   літератури,   який   вийшов   на   території  України і поза її межами за останні декілька десятиріч, де автори намагаються  описати традиції українського народу, слід відмітити і дати короткий аналіз працям таких етнографи.

1)Василь Скуратівський \   своїх книгах ,, Покуть"[ 6:с.158], «Місяцелік»[5:с.95] , «Вінець», «Дідух» |[  4:с.84]„Святвечір" [7:с.34] лише поверхнево згадує про обряд  «Водіння Куста», не надаючи йому детального опису, хоча Зелені свята розглядає* досить широко, акцентуючи на ареали побутування.

2)Ковальчук В.  у журналі  «Родовід» [2:с.99]пропонує статтю «Обряд   Водіння Куста».  Автору  вдається   прослідкувати лише ареал  розповсюдження  обряду)   на українському  та білоруському Поліссі, але про сучасну історію Куста нічого тієї говорить.                     

3)  У другому томі праці „ Звичаї нашого народу"[ 1:с.53 ] , автором яких є етнограф зі світовим ім'ям - Олекса Воропай, також подається дуже скупа    інформація про побутування  досліджуваного  обряду,  але  через  обширність  матеріалу   і   велику територію дослідження досліднику вдалося лише декількома словами згадати про обряд в контексті Зелених свят.

4)   Столярчук Б.   у   виданні  «З  дзвінкового  джерела»[ 8:с.101]досить   вдало проаналізував причини, які сприяли збереженню обряду.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити