Ви зараз тут: Головна > Історія рідного краю > Дубровиччина в складі Польщі
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Дубровиччина в складі Польщі Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
П'ятниця, 25 травня 2012, 10:51

В складі буржуазно-поміщицької Польщі Дубровиця входила до Сарницького повіту Поліського воєводства, а 1931 року – Волинського воєводства. Протягом 20 років свого панування на Західній Україні  уряд Польщі проводив політику перетворення західно-українських земель на аграрно-сировиний   придаток центральних районів держави. Місцева промисловість розвивалась повільно, вона в основному була представлена численними карликовими підприємствами з мізерною кількістю робітників. Дубровиця була звичайним містечком, населення якого займалось ремеслом і торгівлею, частково землеробством. Тут діяли дрібні кустарні підприємства: тартак, сукона фабрика, цегельня, млин, олійниця, гарбарня. Окупаційна влада не дбала про благоустрій. У Дубровиці була тільки початкова школа, викладання в ній проводилося польською мовою. Населення платило численні державні податки, а також графській родині чинш за землю. Дискримінаційна  політика  що до населення проявлялася при комплектуванні органів місцевого самоуправління, керівниками яких призначалися лише поляки. Українці майже не мали можливості займати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади в армії, поліції, таємних службах. Побоюючись зростання національної самосвідомості українського населення польський уряд всіляко гальмував розвиток народної освіти, закривав українські школи. Польська мова  витісняла українську з усіх державних і муніципальних установ. Українські православні храми знищувалися або передавалися римо-католикам.

Трудящі Дубровиці не припиняли боротьби за своє національне і соціальне визволення.  В містечку 1923 року діяло комуністичне підпілля. До 1932 року дубровицьке буржуазно-поміщицької Польщі комуністичне підпілля входило КПЗБ, а потім до КПЗУ.  Першого травня 1930 року в селі Колках організували маївку, на якій були представники Дубровиці.

Сварицевичі під гнітом польського панства

1921році за Ризьким мирним договором під владою Польщі опинилась Західна Україна,  в тому числі наше село. Воно ввійшло до складу Волинського воєводства , Пінського повіту, Вичівської гміни. Із зміною держави  змінились і господарі в Сварицевичах.

Власником маєтку Папули  став пан Конарус. Потрібно відмітити, що місцеві селяни, скориставшись безвладдям, пограбували будинок. Як згадувала Анішкевич А. Ф.,   крали все підряд. Один селянин (призвіще вона забула),  виніс з будинку велике красиво оздоблене дзеркало. Хотів покласти на віз, запряжений волами. Воли побачивши своє відображення дуже злякались. Ледве  вдалося їх втихомирити.

Проте, незважаючи на це, мабуть, пану Конарусу добре господарювалось в Сварицевичах . При ньому працював цегельний завод і ґуральня.  Крім цього, в пана  появилась кузня, столярня, смолярня. Обори були повні  худоби, а  комори збіжжя. Він, як і Папула  возив свої товари  до Польщі на продаж.

Маєток був зруйнований в роки   війни. Руїни будівель і цементові доріжки в парку були розібрані  після  Великої Вітчизняної війни, для відбудови села.

В урочищі Новий Двір  жив пан Кенлинський.  Мав також  двохповерховий  будинок. Тримав велике господарство: 16- 20 корів, 2 пари коней, овечки, воли . У нього була своя коптіла, де коптив сало і м'ясо.  Пан  Кенлинський любив полювати  на кабанів.  У нього служив  лісник – „стражник” Адам Шатілов,  який не пускав до лісу без квитка, якщо його нема ,треба було відпрацювати.

Навпроти урочища Кузьмин на горі жив пан Маркевич. Він одним з перших в Сварицевичах займався меліорацією. Наймав місцевих  жителів  копати канави, платив їм грішми. До цього часу збереглися  викопані за його наказом канави (в урочищі Накіт - Стара Канава,  в урочищі Папоротниця).  Пан Маркевич також мав велике  господарство,  любив полювати.

Пани мали в своїх будинках слуг, які їм прислуговували. Поля обробляли батраки. Після Першої Світової війни в селі залишились донські козаки (прийняли польське підданство)- Шатілов, Биков, Корольков. Обов’язком сварицевицьких поміщиків було забезпечити їх роботою, вони працювали управляючими, лісниками, об’їждчиками.

Великим землевласником у селі була церква. Священиком у між воєнний період і роки війни був Рожанович І.І.. Йому  належали землі в урочищах Городецьке, Коростинь, Попівське, Поповий згін, Попова діброва.  Коли в сім’ї помирала людина, батюшка відправляв  службу за упокій, а заплатити було нічим, то ходили  відробляти батюшці за службу.

Злиденне життя досягло крайніх меж. Личаки (постоли) і домотканий одяг -  все, що мала переважна більшість жителів села.  Кращі землі і ліси належали поміщикам Конарусу, Кенлинському, Маркевичу і батюшці. Більшість місцевих жителів мали землі в урочищах Дуброва, Похиля, Стримеч.

Проблемою для селян була сплата грошового податку, який за тодішніми умовами життя був великим. Існував комендантський час , дозволено ходити по селі до 21 години вечора.

Сім’ї в той час були великими, складалися з восьми – десяти чоловік. Тяжко було прокормити сім’ю, тоді ішли до пана, брали землю, працювали за тритяк, тобто два снопи – панові, а один – наймитові.За випас худоби в лісі, збирання грибів, ягід потрібно було також платити або відробляти панові або попові.

У селі працювала церковно-приходська школа. З приходом польської влади, викладання велося польською мовою. Згадувала Холодько Х.К., що в школі дуже частим було фізичне покарання. Учнів били за непослух або за невиконане домашнє завдання.  Якщо селянин не зміг відправити дітей до школи, за це повинен відробити у Вичівці три дні на рік. Після успішного закінчення чотирьох класів Сварицевицької школи можна було піти вчитись у Серники в гімназію ще сім років навчання, щоб там вчитись потрібні гроші і польське підданство.

alt

Вся документація з 1921 року по 1939 рік велась польською мовою. В Рівненському обласному архіві збереглись анкети на солтусів і подсолтусів (староста і підстароста) Вичівської гміни, в тому числі анкета на солтуса  села Сварицевич.

                                                                                       Автор Полєшко  Ольга Іванівна

Останнє оновлення на Четвер, 19 січня 2017, 15:54
 

Коментарі  

 
0 #1 profile3101 01.11.2018 12:08
Need cheap hosting? Try webhosting1st, just $10 for an year.

http://chat.kindlecomic.net/albums/userpics/10029/top-web-hosting-58125.jpg
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити