Ви зараз тут: Головна > Історія рідного краю > Наш край 1900 – 1918 роках
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Наш край 1900 – 1918 роках Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
П'ятниця, 25 травня 2012, 10:48

На початку ХХго століття Дубровиця залишається волосним центром. Тут розміщувалися волосне управління, міщанська управа, призовний пункт. У містечку було засновано прокатну станцію сільськогосподарських машин та кредитне товариство. Як і в кожному містечку трактир, шинок, заїжджі двори, дрібні крамнички.

Мешканці Дубровиці працювали на лісорозробних, на смолокурних, деревообробних, спиртових заводах графів Плятерів. Займались ремеслом: у Дубровиці було чимало ковалів, слюсарів, столярів, теслярів, землекопів. Частина мешканців Дубровиці, пішовши на заробітки в різні міста і села України та Росії, поповнювала ряди пролетарів, включалась в революційну боротьбу. П.К. Шпаковський, працюючи в Одесі, став більшовиком. За участь у революційному русі був висланий до дому під гласний нагляд поліції. Незважаючи на це він не припиняв революційної пропаганди.

Після проголошення 17(30) жовтня 1905го  року царського маніфесту трудящі Дубровиці вийшли на вулиці з червоними прапорами, висловлюючи своє обурення політикою царського уряду. Місцева поліція була безсила приборкати демонстрантів, для їх придушення були викликані кінні частини з Сарн.

Коли почалася І світова війна, Дубровиця опинилась у вирі подій. У ній розміщувався  штаб Третьої , а потім Особливої армії. Тут з явилося багато біженців з прифронтових сіл, а також робітників з різних будівельних команд і ремонтних майстерень, які обслуговували військові частини. Це зумовило перетворення Дубровиці на один з центрів революційної боротьби на Волині.  Серед робітників і солдат  наполегливу боротьбу вели армійські більшовики. Вони агітували за повалення царизму.

З перемогою Лютневої буржуазно-демократичної революції посилилась боротьба між більшовиками і меншовиками. Після розгрому корніловців наприкінці серпня 1917го  року, в Дубровиці проходили перевибори. Головою виконавчого комітету ради обрали більшовика П.К. Шпаковського. В грудні 1917го року з Рівного був надісланий каральний загін Центральної Ради, який вчинив погром в Дубровиці.

У ІІ-гій половині лютого 1918го року під натиском австро-німецьких загарбників дубровицькі червоногвардійці з боями відійшли на північ. Повернулись до свого маєтку Воробино графи. Розпочали розправу над селянами . Гетьманський уряд виділив для охорони маєтку загін гайдамаків. За збитки під час революції поміщик наклав на селян контрибуцію, яку стягували з людей гайдамаки.    

Дубровицькі більшовики готували трудящих до збройної боротьби. Створили підпільний ревком на чолі із С.Й. Лясківцем. Налагодили зв’язок з більшовицьким підпіллям Рівно, Сарн, Коростеня, Лунінця,  Гомеля.

Підпільна конференція більшовиків Дубровиці, що відбулася 20 липня 1918 року схвалила рішення І з’їзду КП(б)У „Про збройне повстання”. Дубровицькі залізничники взяли участь у Всеукраїнському залізничному страйку в липні 1918 року.

Революція в Німеччині вплинула і на солдатів окупаційної армії на Україні. Відбулись революційні виступи німецьких солдатів дубровицького гарнізону.

Завдяки цьому створилися сприятливі умови для збройного повстання. Німецькі солдати допомогли зброєю, гарантували нейтралітет їх військових частин.

21 листопада 1918 року за наказом військово революційного комітету повстанці напали на гетьманську варту роззброїли її. Над Дубровицеєю замайорів червоний прапор потім почали наступ на Воробине (маєток графів). У Дубровицькому повстанні взяли участь близько  10 тисяч трудящих.

Для захисту Дубровиці створили Перший Дубровицький комуністичний повстанський полк (командир М.Я. Лясковець). 21 січня 1919 року на станцію Домбровиця прибули перші частини Червоної Армії, які доставили від московських робітників зброю одяг і літературу.

На допомогу повсталим прибув з Москви уповноважений ЦК РКП(б) О.М.Ільїн. за вказівкою Леніна В.І. Дубровицькі повстанці дістали допомогу командним складом і засобами боротьби. Протягом січня 1919 року в Дубровиці кілька разів мінялась влада вигнані із Києва війська Директорії  посилили наступ на Дубровицю. У другій половині березня 1919 року містечко зайняли війська буржуазно-поміщицької Польщі.

І-й Дубровицький комуністичний повстанський полк переформовано в регулярний 21 Волинський Український Радянський полк як складову частину Червоної Армії.

10 липня 1920  року в Дубровиці було встановлено знову Радянську владу. Проте у вересні 1920 року містечко окупували польські війська. За Ризьким мирним договором 1921 року до буржуазно-поміщицької Польщі відійшло 56% території Волинської губернії, в тому числі і Дубровиччина.

Сварицевичі на початку ХХ століття   

За переписом населення в 1897 році  в Сварицевичах  проживало 647 чол.. У селі знаходився маєток графа Папули. Сам граф жив    у Варшаві, навідувався у село  час від часу.

Маєток знаходився на початку села, зараз  цей куток села має назву Двір (Царське Село). Там був двохповерховий будинок з фонтаном. Біля будинку знаходився парк, з насадженими алеями серебристої ялинки, жасмину, барбарису,  росли каштани, шовковиця, бузок , сад. Була посаджена платанція полуниці. Знаходились комори і тік із збіжжям, обори з худобою. Граф Папула мав свою ґуральню (виробляли горілку) і цегельний завод. Цеглу, дари лісу, а також деревину везли на баркасах по річках до Варшави (Стубло – Стир – Простир – Прип’ять – Піна – канал „Кровснєго” - Західний Буг – Вісла, а далі вже до Варшави ). Зараз після проведеної в середині  60 років меліорації, річки Стубло не стало, замість неї є Широка Канава. Але саму річку пам’ятають старожили села.

Кожна цеглина, вироблена на місцевому заводі, мала штамп „Папула”. В 1903 році в селі почали будувати цегляну школу. Відомо, що тоді вже була цегляна церква Святого Георгія.

У роки Першої Світової війни  жителі села брали участь на стороні Російської імперії. У селі знаходились російські війська. Від старожилів відомо, що на Поліссі   помер генерал російської армії, а генеральша залишилась довживати віку в селі. Після смерті була похована на цвинтарі в селі Зелень (із спогадів старожилів села, відомо генеральша та місцевий священик Рожанович І.І. допомагали радянським партизанам в роки Великої Вітчизняної війни).

У 1917 -1918 роках жителі села Сварицевичі приймали активну участь в Дубровицькому збройному повстанні.

alt

alt alt

Автор Полєшко  Ольга Іванівна

Останнє оновлення на Четвер, 19 січня 2017, 15:55
 

Коментарі  

 
0 #1 profile5776 01.11.2018 16:49
Need cheap hosting? Try webhosting1st, just $10 for an year.

https://www.alumni-mba.ch/images/photos/695481/130/a6d0485cccd23913d1b526a1.jpg
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити