Ви зараз тут: Головна > Історія рідного краю > Під владою Російської імперії
 

Опитування

Як часто Ви відвідуєте нашу бібліотеку!
 

Статистика



Під владою Російської імперії Друк e-mail
Написав(ла) Адміністратор   
П'ятниця, 25 травня 2012, 10:45

У 1793-1795 роках землі Рівненщини у складі Правобережної України були воз’єднані з Росією. Це позитивно позначилось на економічному та культурному розвитку краю. Згідно з царським указом від 1797року, замість ліквідованого Волинського намісництва було створено Волинську губернію з центром у Новограді - Волинському, а з 1804го року – у Житомирі.  Проте кріпаччина лишилась.

5 липня 1795 року Дубровицю віднесено до категорії містечок. Вона стала центром Дубровицького округу Волинського намісництва, а з 1797 року входила до Ровенського повіту Волинської губернії.

Під час Вітчизняної війни 1812року Надія Андріївна Дурова – кавалерист –  служила в Литовському гусарському полку, який дислокувався в Дубровиці в 1811-1812 роках. Її спогади  про тогочасну  Дубровицю: „Бали, танці, женихання ,музика… О Боже! Яка ницість, які нудотні заняття!” І про довколишні села, через які вела дорога: „Село це бідне,  негарне і розорене, треба думати, непомірними поборами його поміщика.” І ще: „ Жителі такі бідні, бліді, худі і залякані, що без співчуття не можна на них дивитися”.

В містечку з 1809 року працювала графська суконна мануфактура, яку обслуговували дванадцять робітників – кріпаків, а з 1816го року було вже 86. Найкращими будівлями на початку ХІХ ст. були: маєток Плятерів, католицький приходський костел, православна церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці  (згадується ще в акті від 1576го року Гольшанськими), ще одна православна церква в ім’я Святого Миколи Чудотворця, побудована в 1872 році на кошти прихожан. У маєтку Плятерів була колись велика бібліотека. В 1860 році ця бібліотека була подарована одним з Плятерів у Варшавську публічну бібліотеку. Були заводи: смолярний, винокурний, цегельний, які належали Плятерам. Було два водяні і один вітряний млини. В 1877 році відкрили однокласне народне училище при місцевій Миколаївській церкві. У 1900 році реорганізоване у двокласне. Ярмарки відбувались 6 січня, 19 вересня, 28 жовтня  9 грудня.

На околицях Дубровиці розробляли поклади бурштину.

Традиційні заняття жителів села Сварицевичів

Традиційними заняттями жителів села Сварицевичі було землеробство, скотарство, ткацтво, рибальство, бортництво, сплав лісу по річці Стубло, столярство, бондарство.

Упродовж довгого часу селяни вирощували здебільшого зернові культури, почасти городні. Це тривало до появи у XVII-XVIII століття на території Полісся коренеплодів, зокрема картоплі.

Тваринництво належало до найважливіших занять жителів села Сварицевичі. Особливо шанобливо ставилися до вола як основної тяглової сили. З волом і в поле тягти плуг, і в ліс по дрова; на волах відпроваджували покійника в останню путь. В селі завжди дбайливо піклувались про корову – свою годувальницю. Різними магічними засобами намагалися вберегти її від „лихого ока” та ворожок. Кінь у господарстві служив як транспортна тяглова сила, здебільш його використовували під сідло для верхової  їзди. Можна вважати, що коней у давніх господарствах було небагато. Овець розводили з давніх–давен,  оскільки вони забезпечували селян найнеобхіднішим: із шкір та вовни виготовляли одяг; м'ясо було цінним продуктом харчування.

В перших відомостях  про село згадуються бортні дерева і бортні землі. Бортництво – традиційне заняття поліщуків. Бортництво на Поліссі пройшло такі етапи: використання диких бджіл у природних дуплах дерев (коли мед забирався і цілком знищувались бджолині сім’ї); планомірне утримання лісових бджіл у природних дуплах (коли той, хто відшукав гніздо бджіл поставив відповідну мітку – знак власності, бджолина сім’я зберігалась); розведення бджіл у спеціально видовбаних дуплах (колодах). Такий вид бортництва зберігся до теперішнього часу.

Полювання переслідувало дві мети: в берегти господарство від шкідників, а також поповнити запаси харчування і сировини для домашнього виробництва  в умовах натурального господарства. В лісах водилося чимало дичини – вовки, ведмеді, вепри, олені, борсуки, лисиці, зайці, куниці, а також тури, зубри, лосі, різноманітне птаство -  качки, гуси, куріпки, у річках – видри та бобри.

Рибальство – це переважно додаткове заняття, яке було доступне у будь яку пору року людям різного віку не вимагало складних знарядь праці.

Одним із найдавніших лісових  промислів було лісорубство. Вже XV-XVI ст. заготівля лісу становила важливу повинність залежних селян. Ця повинність не минула і жителів села Сварицевичі вони по річках Стубло – Стир – Прип’ять відправляли деревину до Польщі, а дальше до країн Європи. Перші згадки про лісосплав  по Стублі відносяться до XVст. і зараз старожили згадують про це  заняття 30-х роках ХХ ст..

До давніх лісових промислів належало також виробництво дахівки – драниці та гонту яким покривалися всі споруди в селі. Технологія виробництва драниці та гонту  була досить простою. У лісі вибирали гладкі соснові дерева з рівним волокном. Стовбур зрізаного дерева розрізали на колоди довжиною до одного метра колоди розколювали сокирою і клинами на половини і четвертини. Останні клали на торець і сокирою або спеціальним ножем-деруном відколювали від них тонкі дощечки – драниці. Також з драниці виготовляли кошелі, набирачі та інші предмети побуту. Технологія виготовлення кошелів збереглась до нашого часу і широко використовуються в господарствах жителів села Сварицевичі.

Ткацтво - один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу. Ткацтвом успішно протягом довгого часу займалися жителі села. Вони  використовували за пряжу овечу вовну, вирощували луб’яні   культури – льон та коноплю.

З а функціональним призначенням тканини поділяються на три групи: для одягу, впорядкування житла і господарських потреб. До одягових тканин належать полотна для натільного вбрання (сорочок і головних уборів — наміток, хусток тощо); сукна для поясного чоловічого (штанів волосінок), верхнього чоловічого та жіночого одягу (сердаків, мант, кабатів), тканини для сумок (бесаг. тайстр, дзьобеньок) тощо. Ткали й суцільні вироби для поясного жіночого вбрання (плахт, запасок, опиннок, горбаток, фартухів) та доповнення  до чоловічого і жіночого костюмів — пояси (крайки, попружки) та ін. Тканини для інтер'єру відповідно до функціонального призначення бувають: для застелення столів — скатертини (обруси); накривання постелі — покривала (верети, рядна, покрівці, коци, ліжники); для утеплення і прикрашання стін — окремі види рушників, верет, килимів; для застелення підлоги — хідники, килимові доріжки тощо.

Бондарство – покликане забезпечити простих людей необхідними виробами з дерева. Для власних потреб селяни виготовляли деякі предмети хатнього обладнання, господарський реманент. Складніші вироби або деталі вони замовляли у місцевих майстрів за відповідну оплату. Сварицевицькі бондарі виготовляли: дерев’яні відра,  бочки, діжки, цебри, маслобойки, миски, ночви, ложки та  інше.

 

                                                                                                        Автор Полєшко  Ольга Іванівна

Останнє оновлення на Четвер, 19 січня 2017, 15:55
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити